Слово “церква” походить від грецького kuriake, дім Божий. Церквою або храмом називаємо будинок, присвячений служінню правдивому Богові.
Православний храм завжди звернений на схід і поділяється на три частини:
1. Вівтар звичайно відділений іконостасом з трьома дверима: царськими (середніми) та двома дияконськими (бічними). В центрі вівтаря стоїть Престіл, на якому знаходяться антимінс (шовкова або льняна хустка ж зображенням покладення до гробу Христа Спасителя й зашитими мощами святого, освячена й підписана архиєреєм), Євангеліє, хрест, дарохоронильниця в вигляді церкви, де завжди зберігаються Святі Тайни, дароносиця для винесення Святих Таїн хворим. Ліворуч від Престолу - жертовник або проскомидійник, стіл для приготування Святих Дарів до таїнства Євхаристії. За Престолом знаходиться горнє місце, де стоїть єпископ у певні моменти богослужіння. До вівтаря можуть заходити лише ті миряни-чоловіки, яких благословить священик. Торкатися Престолу, проходити між Престолом і царськими дверима мирянам не дозволяється.
2. Середня нава чи храм вірних. Тут стоять миряни під час богослужіння. На тетрапод (чотирикутний стіл) або аналой перед царськими дверима кладуться ікона та хрест. Перед образами (іконами) ставляться свічки. На панахидний стіл кладуться коливо, хліб, цукор.
3. Притвор при вході до церкви був колись місцем для молитви оголошених (людей, що готувалися до хрещення) та покутників. Тепер там починаються деякі чини: хрещення, вінчання.
По приході до церкви тричі хрестимося з молитвою:
Боже, будь милостивий до мене, грішного.
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене.
Без числа згрішив я, Господи, прости мені…
Підходимо до тетраподу, двічі хрестимося, цілуємо ікону, хрест, хрестимося втретє й відходимо набік - чоловіки праворуч, жінки ліворуч. Проходячи через храм навпроти царських дверей, хрестимося й уклоняємося Святим Тайнам на Престолі. Очікуємо на початок відправи мовчки, зосереджено молячись. Ставимо свічки перед образами тихо й побожно; коли підійти важко, передаємо свічки тим, хто стоїть попереду. Як немає місця на свічнику, кладемо свічку перед образом, щоб поставити згодом. Поставивши свічку, хрестимося й молимося перед іконою до зображеного на ній святого. На вітання “Слава Ісусу Христу!” відповідаємо: “Слава навіки!”
Під час відправи
Від початкового виголосу до відпусту й благословення вірних храм залишати не прийнято. Неприпустимі розмови, ходіння по храму. Слід мовчки, уважно й зосереджено слухати слова священика, відповідати на них, співаючи разом із хором. Особливо побожно, з душевним трепетом перебуваємо на Службі Божій при читанні Євангелія, відправленні Євхаристійного канону (від Символу віри до “Достойно є”), співі “Отче наш” і причасті Святих Таїн. На Євхаристійному каноні, коли священик промовить “Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють”, стаємо навколішки й підводимося лише на співі “Достойно є”: в цей час відбувається таїнственне перевтілення хліба й вина на Тіло і Кров Христові. “Отче наш” також співаємо, стоячи на колінах.
При поминанні осіб Святої Тройці (“Отця і Сина і Святого Духа”), при співі “Господи, помилуй”, “Подай, Господи” хрестимося. Хрестимося й уклоняємося, коли священик благословляє нас Святими Дарами, Євангелієм, іконою, хрестом. Коли він благословляє рукою чи обкаджує нас, вклоняємося, не хрестячись. На всеношній службі після читання Євангелія при співі канону вірні по черзі підходять до тетраподу, хрестяться, цілують Євангеліє та святкову ікону й приймають від священика благословення або й помазання освяченою оливою. Благословляючу руку за звичаєм цілують.
Беручи благословення, кладемо праву руку на ліву долонями догори. Після відпусту вірні по черзі підходять до святкової ікони, хрестяться, цілують її, потім цілують хрест у руці священика, приймають антидор (часточки з просфор) і відходять. На вітання “Христос посеред нас” відповідають: “І є, і буде”. При виході з храму тричі хрестимося з молитвою “Боже, будь милостивий до мене, грішного…”.
Сповідь
Перед сповіддю вдома проводимо іспит совісти: аналізуємо свою поведінку від часу останньої сповіді, зіставляємо її з наукою Святої Церкви, викладеною в заповідях Божих Мойсеєві, євангельських заповідях, заповідях церковних, виявляємо вчинені гріхи збуджуємо в душі біль за втратою чистоти й постанову виправитися. Корисно переглянути стосунки з кожним ближнім, типовий перебіг дня, загальний дух свого життя, внутрішній стан під час хвороб, спокус, важких обставин.
До храму приходимо завчасно. Молимося перед сповіддю разом із священиком, потім підходимо до нього по черзі, хрестимося, стаємо навколішки, кладемо два пальці правої руки на Євангеліє, як до присяги, й сповідаємося. Спочатку говоримо, коли були на сповіді востаннє, потім перелічуємо вчинені відтоді гріхи, каємося в них, обіцяємо виправитися й просимо покути. Коли священик подасть розгрішення, цілуємо хрест і Євангеліє, підводимося, хрестимося, відходимо й читаємо молитви, визначені за покуту. Причастя Прагнемо причащатися якнайчастіше, хоч і кожної неділі. Перед тим хоча б три дні треба постити, посилено молитися.
Напередодні необхідно бути на вечірні, вичитати канон перед причастям і від півночі тримати євхаристійний піст: нічого не їсти и не пити, а хто палить цигарки - утриматися від куріння. Вранці прочитуються молитви перед причастям, причасник сповідається в гріхах і дістає від священика розгрішення. Коли священик виходить із Святою Чашею, причасники разом із ним читають уголос молитви “Вірую, Господи, і визнаю”, “Вечері Твоєї тайної”, “Нехай не на суд”. Потім підходять по черзі до Святої Чаші, тримаючи руки складеними на грудях навхрест. Кожен називає своє ім’я, побожно приймає Святі Дари, цілує Чашу й відходить, радісно переживаючи таїнственне єднання з Христом.
Мовчки споживаються теплота й антидор. Після відпусту вичитуються молитви по причасті. Класти земні поклони й цілувати благословляючу руку в цей день не можна.
Поминання родичів і знайомих
Вранці, коли правиться Свята Літургія (Служба Божа), священик на проскомидії виймає з просфор часточки з молитвою за здоров’я живих і вічний спокій померлих. Імена тих, хто поминається на Службі Божій, виголошуються на єктеніях. Щоб пом’янути родичів і знайомих, подаємо їхні імена в граматці (поминальній книжці) або на окремих записках “За здоров’я” та “За спокій душ”. Разом з цим кладемо до карнавки (скриньки для пожертв) грошову пожертву на потреби Божого храму.
На подяку Богові за вчинене нам добро або на якесь прохання, за недужих, подорожніх, воїнів, учнів тощо замовляються молебні до Спасителя, Богородиці, святих покровителів. За спокій душ померлих відправляються панахиди. Замовляти молебень або панахиду треба перед початком богослужіння безпосередньо в священика або в когось із церковного причету. На панахиду приносять і кладуть на спеціяльному столику хліб, мед, цукор або інші солодощі. Разом з цим до карнавки (скриньки для пожертв) кладемо грошову пожертву на потреби Божого храму.
Джерело: Українська Автокефалія
9 серпня Православна Церква вшановує пам'ять великомученика і цілителя Пантелеймона.
Святий великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Никомидії в сім’ї багатого язичника Євсторгія і мав ім’я Пантолеоном. Але мати його Еввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юнаком. Батько віддав Пантолеона в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак став навчатися мистецтву лікування у знаменитого в Никомидії лікаря Єфросина.
Здібності Пантолеона стали відомими імператору Максиміану (284-305), який захотів бачити його при своєму дворі.
Саме в той час в Никомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ, які врятувались після спалення 20000 християн в Никомидійській церкві в 303 році. Святий Єрмолай неодноразово бачив Пантолеона, який проходив поруч їх пристановища. Одного разу пресвітер покликав юнака до свого житла і розказав про християнську віру. Після цього Пантолеон кожного дня відвідував священномученика Єрмолая. Одного разу майбутній цілитель побачив на вулиці мертву дитину, якого вкусила гадюка і була ще поруч. Пантелемон став молитися Господу Ісусу Христу про воскрешення померлого і знищення ядовитої змії. Він твердо вирішив, що на випадок виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитя ожило, а гадюка розлетілась на кусочки перед очима Пантолеона.
Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з іменем Пантелеймон, що в перекладі означає всемилостивий. Розмовляючи з своїм батьком святий Пантелеймон підготував і його до прийняття святого хрещення. Коли батько Євсторгій побачив як син іменем Ісуса Христа зцілив сліпого, то не вагаючись хрестився разом з прозрілим. Незабаром батько Пантелеймона помер і цілитель присвятив все своє життя хворим і вбогим. Він безвідплатно лікував всіх, хто до нього звертався, зціляв їх іменем Ісуса Христа. Святий Пантелеймон відвідував у в’язницях християн, якими були переповненні всі темниці, лікував їх від ран. Дуже швидко слух про милостивого лікаря ширився по всьому місту. Залишивши інших лікарів хворі стали звертатися тільки до нього.
Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує ув’язнених християн. Імператор Максиміан вмовляв святого спростувати ці доноси і принести жертву ідолам, але святий Пантелеймон сповідав себе християнином і на очах імператора зцілив розслабленого іменем Ісуса Христа. Роздратований Максиміан стратив зціленного, який прославляв Христа, а святого Пантелеймона віддав на жорстокі муки. Господь являвся святому і зміцнював перед стражданнями. Великомученика Пантелеймона повісили на дереві і рвали залізними кігтями, обпалювали свічками, потім розтягували на колесі, кидали в кипуче олово, а потім у море з каменем на шиї. З усіх тортур великомученик виходив неушкодженим і з сміливістю викривав імператора. Одночасно перед судом язичників стали пресвітери Єрмолай, Єрмипп і Єрмократ. Всі троє твердо сповідали свою віру в Спасителя і їм були відсічені голови.
За повелінням імператора великомученика Пантелеймона кинули до диких звірів у цирку. Але звірі лизали йому ноги і, штовхаючи один одного, старалися доторкнутися до руки святого. Глядачі піднімалися з місця і кричали «Великий Бог християнський!». Роздратований Максиміан наказав своїм воїнам сікти всіх, хто прославляв Ісуса Христа, а великомученику Пантелеймона відсікти голову.
Святого привели на місце страти і прив’язали до оливкового дерева. Коли великомученик молився, один з воїнів вдарив його мечем, але меч став м’яким, як віск і не наніс ніякої рани. Святий закінчив молитву і почув голос, який кликав страстотерпця до Царства Небесного. Почувши голос з неба воїни впали на коліна і просили прощення. Вони відмовили продовжувати страту, але великомученик Пантелеймон звелів продовжувати виконувати наказ імператора, сказавши, що інакше вони не будуть мати з ним частки в майбутньому житті. Воїни зі слізьми попрощалися з ним, цілуючи його.
Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато з тих, хто був присутніми при страті святого увірували в Господа Ісуса Христа. Тіло святого, яке винули у вогнище, залишилося у вогні неушкодженим і було поховане християнами (+ 305). Слуги великомученика Пантелеймона Лаврентій, Васса і павіан бачили його страту і чули голос з неба. Вони написали розповідь про життя, страждання і кінець великомученика Пантелеймона. Святі його мощі часточками розійшлися по всьому християнському світі, а чесна глава знаходиться нині в Руському Афонському монастирі на честь святого великомученика Пантелеймона.
Шанування святого мученика в нашій Церкві відоме вже з ХІІ століття. Князь Ізяслав, в хрещенні Пантелеймон, син Мстислава Великого, мав зображення великомученика Пантелеймона на своєму шоломі. Заступництвом святого він залишився живим у битві 1151 року.
Великомученик Пантелеймон шанується в Православній Церкві як грізний святий, покровитель воїнів. Цей бік шанування розкриває його перше ім’я Пантолеон, що означає «у всьому лев». Друге ім’я дане при хрещенні – Пантелеймон – означає «всемилостивий» і розкриває шанування великомученика як цілителя. На святих іконах святий Пантелеймон зображається юнаком в червоному вбранні зі скриньочкою в лівій і ложечкою в правій руці, як безвідплатний лікар. До цілителя звертаються в молитві від недугу душевного і тілесного. Саме таким він зображений у великій іконі кафедрального патріаршого собору святого князя Володимира у м. Києві, де ще й поміщена часточка його святих мощів. На святих іконах великомученик часто зображається ще й із своїм житієм в картинках. Пам’ять його творить Свята Церква 9 серпня за новим стилем. Ім’я святого великомученика Пантелеймона закликається при звершенні таїнства Соборування, освячення води і в молитві за немічного хворого. Крім служби з каноном святому цілителю є ще й акафіст, який часто читається хворими для отримання зцілення.
Особливе шанування святому великомученику і цілителю Пантелеймону звершується на Афоні в Руському Пантелеймоновому монастирі. Перед свято розпочинається за вісім днів до свята. На вечірні кожного дня співаються молебні канони на 8 гласів, при цьому для кожного дня вони є різними. Другий день свята – день ктиторський. В день свята після вечірні звершується панахида за будівничими, жертводавцями обителі і роздається коливо.
В народній традиції святий Пантелеймон вважається ще й оборонцем людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горіла, тричі обносили ікону святого Пантелеймона, щоб пожежа припинилась. Найчастіше це робили тоді коли вогонь виникав від грому. В день пам’яті селяни молилися святому Пантелеймонові й перед його образом запалювали свічки, щоб у полі копи зберіг від пожежі. В цей день люди, які лікували хвороби зіллям, збирали цілющі трави.